безвісний
БЕЗВІ́СНИЙ, а, е.
Нікому не відомий; незнаний.
І піде між людьми розладдя, ворожнечі. Чи варт вона, безвісна Пріська з своєю безвісною нуждою, тії спірки? (Панас Мирний);
Попеліють широкі шляхи сірими слідами безвісних кораблів (С. Добровольський);
Багато їх у степу, цих безвісних, безіменних могил по чумацьких шляхах... (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)