безголосний

БЕЗГОЛО́СНИЙ, а, е. Те саме, що безголо́сий 2.

В тихих, безголосних ночах, коли сон утікає від моїх утомлених очей, я плачу (Коб., І, 1956, 133).

Значення в інших словниках

1. безголосний — безголо́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безголосний — -а, -е. Те саме, що безголосий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безголосний — БЕЗГОЛО́СНИЙ, а, е. Те саме, що безголо́сий 2. В тихих, безголосних ночах, коли сон утікає від моїх утомлених очей, я плачу (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах