безголосся

БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с.

1. Повна втрата або погіршення голосу.

2. Відсутність звуків; тиша.

Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося. Він нерозтрачено проніс (Бажан, Роки, 1957, 241).

Значення в інших словниках

1. безголосся — безголо́сся іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безголосся — -я, с. 1》 Повна втрата або погіршення голосу. 2》 Відсутність звуків; тиша.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безголосся — БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с. 1. Повна втрата або погіршення голосу. Внаслідок алергії до деяких речовин (пилу, ароматичних інгредієнтів) голосовий апарат набрякає, голосові складки потовщуються, що призводить до дистонії, а то й повного безголосся (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. безголосся — див. тиша  Словник синонімів Вусика
5. безголосся — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю.  Словник синонімів української мови
6. безголосся — Безголо́сся, -сся, -ссю, -ссям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)