Значення в інших словниках
-
безголосся —
безголо́сся іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
безголосся —
-я, с. 1》 Повна втрата або погіршення голосу. 2》 Відсутність звуків; тиша.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безголосся —
БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с. 1. Повна втрата або погіршення голосу. Внаслідок алергії до деяких речовин (пилу, ароматичних інгредієнтів) голосовий апарат набрякає, голосові складки потовщуються, що призводить до дистонії, а то й повного безголосся (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
безголосся —
ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю.
Словник синонімів української мови
-
безголосся —
Безголо́сся, -сся, -ссю, -ссям
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
безголосся —
БЕЗГОЛО́ССЯ, я, с. 1. Повна втрата або погіршення голосу. 2. Відсутність звуків; тиша. Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, — Усе, що в них [очі] ввійшло й впеклося. Він нерозтрачено проніс (Бажан, Роки, 1957, 241).
Словник української мови в 11 томах