беззлобний
БЕЗЗЛО́БНИЙ, а, е. Який має незлостиву вдачу; незлобний, лагідний;
// Який не виражає або не заховує в собі злоби.
Подоляк дувся і робив страшні очі. Але художник.. надав його обличчю відкрито веселого, доброго, зовсім гуманного виразу, а очам — беззлобної мудрої лукавості (Гончар, І, 1954, 210).
Словник української мови (СУМ-11)