беззлобний
БЕЗЗЛО́БНИЙ, а, е.
Який має незлостиву вдачу; незлобливий, лагідний;
// Який не виражає або не ховає в собі злоби.
Подоляк дувся і робив страшні очі. Але художник .. надав його обличчю відкрито веселого, доброго, зовсім гуманного виразу, а очам – беззлобної мудрої лукавості (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)