Словник української мови у 20 томах

безземельник

БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто не має землі для господарювання.

Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш);

– А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. безземельник — безземе́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. безземельник — -а, ч. Той, хто не має землі для господарювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безземельник — див. бідний  Словник синонімів Вусика
  4. безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148).  Словник української мови в 11 томах
  5. безземельник — Безземельник, -ка м. Человѣкъ, не имѣющій земли. Г. Барв. 448, 455.  Словник української мови Грінченка