безземельний
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
Який не має землі для господарювання.
Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Б. Грінченко);
Частина безземельного і малоземельного селянства Бойківщини щорічно йшла на час косовиці і жнив на заробітки на Поділля, в Закарпаття (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. безземе́льний, ного, ч. Те саме, що безземе́льник.
Другого ранку на околиці зібрався гурт малоземельних і зовсім безземельних (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)