безземелля
БЕЗЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с.
Відсутність землі для господарювання.
Мара безземелля в пришлості, що була зникла на якийсь час, знов заявилась і стала перед ним [Семеном] у грізній постаті (М. Коцюбинський);
Співали [на весіллі] давніх пісень, говорили про селянське безземелля (С. Васильченко);
Безземелля, руйнування селянських господарств штовхає їх на вчинки, рівнозначні самогубству (В. Стефаник);
– Хоч-не-хоч, а при отакім безземеллі надівай торбу на плечі та й на заробітки (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)