безземелля

БЕЗЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с.

Відсутність землі для господарювання.

Мара безземелля в пришлості, що була зникла на якийсь час, знов заявилась і стала перед ним [Семеном] у грізній постаті (М. Коцюбинський);

Співали [на весіллі] давніх пісень, говорили про селянське безземелля (С. Васильченко);

Безземелля, руйнування селянських господарств штовхає їх на вчинки, рівнозначні самогубству (В. Стефаник);

– Хоч-не-хоч, а при отакім безземеллі надівай торбу на плечі та й на заробітки (А. Головко).