1. Словник української мови в 11 томах

безземелля

БЕЗЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с. Брак землі для господарювання.

Мара безземелля в пришлості, що була зникла на якийсь час, знов заявилась і стала перед ним [Семеном] у грізній постаті (Коцюб., І, 1955, 117);

Співали [на весіллі] давніх пісень, говорили про селянське безземелля (Вас., IV, 1960, 33);

— Хоч-не-хоч, а при отакім безземеллі надівай торбу на плечі та й на заробітки (Головко, II, 1957, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безземелля — безземе́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безземелля — -я, с. Брак землі для господарювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безземелля — БЕЗЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с. Відсутність землі для господарювання. Мара безземелля в пришлості, що була зникла на якийсь час, знов заявилась і стала перед ним [Семеном] у грізній постаті (М. Словник української мови у 20 томах
  4. безземелля — Безземе́лля, -лля, -ллю, -ллям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)