1. Словник української мови в 11 томах

безземельний

БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання.

Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Гр., І, 1963, 371);

Нема більше безземельних селян на Закарпатській Україні! (Ільч., Вибр., 1948, 41);

// у знач. ім. безземе́льний, ного, ч. Те саме, що безземе́льник.

Поміщицьку і попівську Землю розділили. Безземельних і бідняків Нею наділили (Укр.. думи.., 1955, 464).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безземельний — безземе́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безземельний — Безґрунтий; безмаєтний; пор. БІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. безземельний — -а, -е. Який не має землі для господарювання. || у знач. ім. безземельний, -ного, ч. Те саме, що безземельник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. безземельний — див. бідний Словник синонімів Вусика
  6. безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ (який не має землі для господарювання), БЕЗГРУНТО́ВИЙ рідше. — Доповідають (чиновники) про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  7. безземельний — Безземе́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безземельний — Безземельний, -а, -е Безземельный. Шевч. (О. 1862. VI. 19). Словник української мови Грінченка