безземельний
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
Який не має землі для господарювання.
Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Б. Грінченко);
Частина безземельного і малоземельного селянства Бойківщини щорічно йшла на час косовиці і жнив на заробітки на Поділля, в Закарпаття (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. безземе́льний, ного, ч. Те саме, що безземе́льник.
Другого ранку на околиці зібрався гурт малоземельних і зовсім безземельних (П. Кочура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безземельний — безземе́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- безземельний — Безґрунтий; безмаєтний; пор. БІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
- безземельний — -а, -е. Який не має землі для господарювання. || у знач. ім. безземельний, -ного, ч. Те саме, що безземельник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безземельний — див. бідний Словник синонімів Вусика
- безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ (який не має землі для господарювання), БЕЗГРУНТО́ВИЙ рідше. — Доповідають (чиновники) про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- безземельний — Безземе́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Гр. Словник української мови в 11 томах
- безземельний — Безземельний, -а, -е Безземельный. Шевч. (О. 1862. VI. 19). Словник української мови Грінченка