безземельник
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто не має землі для господарювання.
Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш);
– А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безземельник — безземе́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- безземельник — -а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безземельник — див. бідний Словник синонімів Вусика
- безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148). Словник української мови в 11 томах
- безземельник — Безземельник, -ка м. Человѣкъ, не имѣющій земли. Г. Барв. 448, 455. Словник української мови Грінченка