1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безземельник

безземе́льник

-а, ч.

Той, хто не має землі для господарювання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безземельник — безземе́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш); – А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  3. безземельник — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148). Словник української мови в 11 томах
  5. безземельник — Безземельник, -ка м. Человѣкъ, не имѣющій земли. Г. Барв. 448, 455. Словник української мови Грінченка