1. Словник української мови в 11 томах

безземельник

БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання.

— А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безземельник — безземе́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безземельник — -а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш); – А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. безземельник — див. бідний Словник синонімів Вусика
  5. безземельник — Безземельник, -ка м. Человѣкъ, не имѣющій земли. Г. Барв. 448, 455. Словник української мови Грінченка