Словник синонімів Караванського

безземельний

Безґрунтий; безмаєтний; пор. БІДНИЙ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. безземельний — безземе́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безземельний — -а, -е. Який не має землі для господарювання. || у знач. ім. безземельний, -ного, ч. Те саме, що безземельник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Б.  Словник української мови у 20 томах
  4. безземельний — див. бідний  Словник синонімів Вусика
  5. безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ (який не має землі для господарювання), БЕЗГРУНТО́ВИЙ рідше. — Доповідають (чиновники) про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (М. Стельмах).  Словник синонімів української мови
  6. безземельний — Безземе́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безземельний — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Гр.  Словник української мови в 11 томах
  8. безземельний — Безземельний, -а, -е Безземельный. Шевч. (О. 1862. VI. 19).  Словник української мови Грінченка