безземельний —
безземе́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
безземельний —
-а, -е. Який не має землі для господарювання. || у знач. ім. безземельний, -ного, ч. Те саме, що безземельник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безземельний —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Б.
Словник української мови у 20 томах
безземельний —
див. бідний
Словник синонімів Вусика
безземельний —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ (який не має землі для господарювання), БЕЗГРУНТО́ВИЙ рідше. — Доповідають (чиновники) про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови
безземельний —
Безземе́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безземельний —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має землі для господарювання. Він був безземельний, бо Марусин дід, за панського ще права, був при панах, а не хліборобом, і через те землі йому не дано (Гр.
Словник української мови в 11 томах
безземельний —
Безземельний, -а, -е Безземельный. Шевч. (О. 1862. VI. 19).
Словник української мови Грінченка