безземельник

безземе́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. безземельник — -а, ч. Той, хто не має землі для господарювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш); – А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. безземельник — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. безземельник — БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148).  Словник української мови в 11 томах
5. безземельник — Безземельник, -ка м. Человѣкъ, не имѣющій земли. Г. Барв. 448, 455.  Словник української мови Грінченка