Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
безземельник —
безземе́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
безземельник —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш); – А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
безземельник —
див. бідний
Словник синонімів Вусика
безземельник —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148).
Словник української мови в 11 томах
безземельник —
Безземельник, -ка м. Человѣкъ, не имѣющій земли. Г. Барв. 448, 455.
Словник української мови Грінченка