безземельник —
безземе́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
безземельник —
-а, ч. Той, хто не має землі для господарювання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безземельник —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати (П. Куліш); – А вони теж із нашого брата, безземельники? (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
безземельник —
див. бідний
Словник синонімів Вусика
безземельник —
БЕЗЗЕМЕ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не має землі для господарювання. — А вони теж із нашого брата, безземельники? (Стельмах, Хліб.., 1959, 148).
Словник української мови в 11 томах