безкостий
БЕЗКО́СТИЙ, а, е. Без костей.
Говорить язик безкостий (Номис, 1864, № 1123);
*Образно. — Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки "безкості", що то показують з мечами штуки (Л. Укр., III, 1952, 447);
*У порівн. Борис дивився на широкі м’язисті Вальчині руки, які, взявши котрусь деталь, ставали наче безкостими (Гончар, II, 1954, 56).
Словник української мови (СУМ-11)