безликий
БЕЗЛИ́КИЙ, а, е. Те саме, що безли́ций.
Весь людський потік пропливав мимо неї гомінкою, живою, але безликою масою, мов у тумані… (Ряб., Жайворонки, 1957, 158);
Радянська влада тому й перемогла.., що в кожній людині прагнула бачити не безликого представника маси, а живу, неповторну, незамінну індивідуальність (Рад. літ-во, 5, 1966, 18).
Словник української мови (СУМ-11)