безпартійний
БЕЗПАРТІ́ЙНИЙ, а, е. Який не належить до якоїсь партії, не є членом партії.
Партія не може жити і розвиватися без зв’язків з безпартійними масами (Біогр. Леніна, 1955, 65);
— А я вже помру, хлопці, безпартійним більшовиком (Збан., Єдина, 1959, 238);
// Який не відбиває поглядів жодної партії.
В цій статті ["Партійна організація і партійна література"] В. І. Ленін з властивою йому силою показав, що література не може бути безпартійною (Укр. літ., 9, 1957, 19);
// у знач. ім. безпарті́йний, ного, ч.; безпарті́йна, ної, ж. Той, хто не належить до якоїсь партії, не є членом партії.
Наші колгоспники знають, що підтримують блок комуністів і безпартійних, зміцнюють Радянську владу (Ю. Янов., V, 1959, 160).
Словник української мови (СУМ-11)