1. Словник української мови в 11 томах

безпартійний

БЕЗПАРТІ́ЙНИЙ, а, е. Який не належить до якоїсь партії, не є членом партії.

Партія не може жити і розвиватися без зв’язків з безпартійними масами (Біогр. Леніна, 1955, 65);

— А я вже помру, хлопці, безпартійним більшовиком (Збан., Єдина, 1959, 238);

// Який не відбиває поглядів жодної партії.

В цій статті ["Партійна організація і партійна література"] В. І. Ленін з властивою йому силою показав, що література не може бути безпартійною (Укр. літ., 9, 1957, 19);

// у знач. ім. безпарті́йний, ного, ч.; безпарті́йна, ної, ж. Той, хто не належить до якоїсь партії, не є членом партії.

Наші колгоспники знають, що підтримують блок комуністів і безпартійних, зміцнюють Радянську владу (Ю. Янов., V, 1959, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпартійний — безпарті́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпартійний — Невтральний, безсторонній, г. незаанґажований. Словник синонімів Караванського
  3. безпартійний — -а, -е. Який не належить до якоїсь партії, не є членом партії. || Який не відображає поглядів жодної партії. || у знач. ім. безпартійний, -ного, ч.; безпартійна, -ної, ж. Той, хто не належить до якоїсь партії, не є членом партії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безпартійний — БЕЗПАРТІ́ЙНИЙ, а, е. Який не належить до якоїсь партії. Безпартійний фахівець; // Який не відбиває поглядів жодної партії.; // у знач. ім. безпарті́йний, ного, ч.; безпарті́йна, ної, ж. Той, хто не є членом жодної партії. Словник української мови у 20 томах
  5. безпартійний — Безпарті́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)