1. Словник української мови у 20 томах

безпартійний

БЕЗПАРТІ́ЙНИЙ, а, е.

Який не належить до якоїсь партії.

Безпартійний фахівець;

// Який не відбиває поглядів жодної партії.;

// у знач. ім. безпарті́йний, ного, ч.; безпарті́йна, ної, ж. Той, хто не є членом жодної партії.

Вівдя накинула на плечі хустку й пішла з Христею на зібрання комгуртка. Там сиділа оддалік – безпартійна – і слухала (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпартійний — безпарті́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпартійний — Невтральний, безсторонній, г. незаанґажований. Словник синонімів Караванського
  3. безпартійний — -а, -е. Який не належить до якоїсь партії, не є членом партії. || Який не відображає поглядів жодної партії. || у знач. ім. безпартійний, -ного, ч.; безпартійна, -ної, ж. Той, хто не належить до якоїсь партії, не є членом партії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безпартійний — Безпарті́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безпартійний — БЕЗПАРТІ́ЙНИЙ, а, е. Який не належить до якоїсь партії, не є членом партії. Партія не може жити і розвиватися без зв’язків з безпартійними масами (Біогр. Леніна, 1955, 65); — А я вже помру, хлопці, безпартійним більшовиком (Збан. Словник української мови в 11 томах