безперервний
БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, а, е. Який не переривається; суцільний.
Безперервним шнуром тяглись вози (Вільде, Сестри.., 1958, 246);
Вулицею йшли безперервні колони військ (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 201);
// Який відбувається весь час, не припиняючись; постійний, безупинний.
Спрямований вплив нашої партії забезпечує безперервний технічний прогрес народного господарства СРСР (Рад. Укр., 13. ХІ 1948, 13);
Між шахтою та залізницею підтримувався безперервний рух (Трубл., III, 1956, 403).
Словник української мови (СУМ-11)