безперервний

безпере́рвний

[бе^изпе^ирерўни^ей і бе^испе^ирерўни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. безперервний — (який здійснюється без затримки) безпереривний, безперебійний, (що не припиняється) безнастанний, безупинний, невпинний.  Словник синонімів Полюги
2. безперервний — безпере́рвний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безперервний — Безнастанний, безперестанний, безустанний, безупинний, невпинний, неспинний, безугавний; (рух) вічний, ПОСТІЙНИЙ, безперебійний; (ряд) суцільний.  Словник синонімів Караванського
4. безперервний — -а, -е. Який не переривається; суцільний. || Який відбувається весь час, не припиняючись; постійний, безупинний. Безперервна освіта — термін, що охоплює повний спектр можливостей для початкової, середньої та післясередньої освіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безперервний — БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, а, е. Який не переривається; суцільний. Вулицею йшли безперервні колони військ (Іван Ле і О. Левада); Безперервним шнуром тяглись вози (Ірина Вільде); // Який відбувається весь час, не припиняючись; постійний, безупинний.  Словник української мови у 20 томах
6. безперервний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
7. безперервний — БЕЗПЕРЕБІ́ЙНИЙ (про роботу, діяльність чого-небудь — який відбувається без перебоїв, простоїв, затримки), БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗВІДМО́ВНИЙ (про роботу якогось механізму, машини і т. ін.).  Словник синонімів української мови
8. безперервний — Безпере́рвний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. безперервний — БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, а, е. Який не переривається; суцільний. Безперервним шнуром тяглись вози (Вільде, Сестри.., 1958, 246); Вулицею йшли безперервні колони військ (Ле і Лев., Півд.  Словник української мови в 11 томах