Словник української мови в 11 томах

безпомічно

БЕЗПО́МІЧНО. Присл. до безпо́мічний.

Антін задумавсь.. Напружував пам’ять і безпомічно мовчав (Коцюб., II, 1955, 302);

Валя ніби безпомічно опустила руки й замислилась на кілька секунд (Коп., Вибр., 1953, 296).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. безпомічно — безпо́мічно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. безпомічно — Присл. до безпомічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпомічно — БЕЗПО́МІЧНО. Присл. до безпо́мічний. Антін задумавсь .. Напружував пам'ять і безпомічно мовчав (М. Коцюбинський); Валя ніби безпомічно опустила руки й замислилась на кілька секунд (О. Копиленко); Діти плакали, жінки безпомічно й розгублено оглядалися у пошуках хоч якоїсь допомоги (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. безпомічно — Безпо́мічно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)