безпомічний

БЕЗПО́МІЧНИЙ, а, е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий.

— Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий може розтоптати (Фр., IV, 1950, 142);

Як жива, виникла вона в його уяві, змарніла і безпомічна після хвороби (Головко, II, 1957, 516);

Ось чиїсь кулаки різко й сильно загрюкали в двері, а Метеличиха стоїть.. безпомічна, розгублена вкрай (Шиян, Гроза.., 1956, 187);

*Образно. Воно [життя] його кидало, як безпомічну тріску, з боку на бік, гнуло, нагинало (Мирний, IV, 1955, 173).

Значення в інших словниках

1. безпомічний — безпо́мічний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безпомічний — -а, -е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий. Безпомічна стара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпомічний — БЕЗПО́МІЧНИЙ, а, е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий. – Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий [кожний] може розтоптати (І.  Словник української мови у 20 томах
4. безпомічний — див. слабий; слабодухий  Словник синонімів Вусика
5. безпомічний — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. безпомічний — Безпо́мічний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)