безрозумний
БЕЗРОЗУ́МНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нерозу́мний.
Дурна дівчина безрозумная по гультяєві плаче (Чуб., V, 1874, 275);
Вгамується безрозумне завзяття (Сл. Гр.);
На балу кокетлива Мадонна В’ється безрозумна, як мотиль (Рильський, І, 1956, 193).
Словник української мови (СУМ-11)