безталанниця
БЕЗТАЛА́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до безтала́нник.
Як же зосталась Ганна сама в хаті безталанницею, знов Марина пригорнулась до Ганни (Н.-Лев., І, 1956, 95);
— Краще не жити, ніж доживати вік.. таким нещасним попихачем, безнадійним послу гачем, як ота безталанниця! (Л. Укр., III, 1952, 547);
Як видно, чужі руки покалічили безталанницю (Стельмах, Хліб.., 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)