безтямно
БЕЗТЯ́МНО. Присл. до безтя́мний.
Голова їй морочилась, вона світа перед очима не бачила. Безтямно взяла зі стола групу Адоніса й Венери і.. крутила її в руках (Л. Укр., III, 1952, 547);
За те, що Степан безтямно захоплюється морем, його й прозвали хлопці адміралом (Коп., Вибр., 1953, 526).
Словник української мови (СУМ-11)