безтямно

БЕЗТЯ́МНО.

Присл. до безтя́мний.

Голова їй морочилась, вона світа [світу] перед очима не бачила. Безтямно взяла зі стола групу Адоніса й Венери і .. крутила її в руках (Леся Українка);

Біля дверей хтось зойкнув безтямно, а далі зайшовся безтямним хихотінням (І. Багряний);

За те, що Степан безтямно захоплюється морем, його й прозвали хлопці адміралом (О. Копиленко);

Він любив Віру безтямно (Р. Іваничук);

Б. Гмиря ніколи безтямно не красувався своїм розкішним басом, а завжди вдумувався в те, про що співав (з газ.).

Значення в інших словниках

1. безтямно — безтя́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безтямно — Присл. до безтямний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безтямно — БЕЗТЯ́МНО. Присл. до безтя́мний. Голова їй морочилась, вона світа перед очима не бачила. Безтямно взяла зі стола групу Адоніса й Венери і.. крутила її в руках (Л. Укр., III, 1952, 547); За те, що Степан безтямно захоплюється морем, його й прозвали хлопці адміралом (Коп., Вибр., 1953, 526).  Словник української мови в 11 томах