безтямність
БЕЗТЯ́МНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. безтя́мний 1.
Скоро тільки вирветься [Василь] на самоту, в ліс, на толоку, то співає-співає, а властиво, галайкоче без тями, людям на сміх, а собі, мабуть, на полекшу [полегшення], а бодай на забуття, на оп'яніння та безтямність (І. Франко);
Вночі, коли всі сплять, він іноді схоплюється з ліжка, страшний у своїй безтямності, лізе до вікон, кричить, комусь погрожує (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)