безтілесний
БЕЗТІЛЕ́СНИЙ, а, е.
Який не має тіла, плоті; нематеріальний.
Ніби безтілесний дух, з виразом найбільшого напруження на лиці, перейшов ключник увесь коридор від кінця до кінця (І. Франко);
Став він для неї не живою істотою, не чоловіком, а спогадом, безтілесною тінню людини, чия поява лякає, а не тішить (З. Тулуб);
Одяг на сонці просвічувався, і чоловік здавався безтілесним (В. Близнець);
Началом всіх начал даосизм вважає Дао. Воно безтілесне й безіменне, порожнє і невичерпне, безмежне і вічне (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)