безтілесний
БЕЗТІЛЕ́СНИЙ, а, е. Який не має тіла, плоті; нематеріальний.
Ніби безтілесний дух, з виразом найбільшого напруження на лиці, перейшов ключник увесь коридор від кінця до кінця (Фр., II, 1950, 254);
Став він для неї не живою істотою, не чоловіком, а спогадом, безтілесною тінню людини, чия поява лякає, а не тішить (Тулуб, Людолови, І, 1957, 426).
Словник української мови (СУМ-11)