безтямний

БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е.

1. Який утратив самовладання, розуміння.

Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (І. Франко);

Безтямний, розгублений, він просив побілілими губами .. передати привіт (І. Багряний);

// Який виявляє ознаки нестями; нестямний.

А тая жінка в фіалковій сукні, – Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний, безтямний (Леся Українка);

Оглянулась [Тася] довкола безтямними очима й притьмом кинулась на перон (Л. Дмитерко);

// Викликаний великим збудженням; несамовитий.

Мати з безтямним зойком упала на дорогу (В. Козаченко);

І йому пригадалася незабутня картина прощання, сльози дружини, її безтямні обійми, ридання без слів, без голосіння (А. Шиян);

// Який утратив свідомість; непритомний.

Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (М. Бажан);

// у знач. ім. безтя́мний, ного, ч.; безтя́мна, ної, ж. Людина, яка втратила самовладання, саморозуміння, свідомість.

Відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

2. перен. Надзвичайно сильний, величезний.

Безтямна жадоба життя прокинулась у грудях (О. Донченко);

У цей день грузовики мчали по шосе на безтямних швидкостях (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. безтямний — Без пам'яти, неуважливий, (реґіоналізм) Мирослава взяла безтямного батька за руку. [ЗБ 56]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. безтямний — (позбавлений свідомості) нестямний, несамовитий, підсип, здурілий.  Словник синонімів Полюги
3. безтямний — безтя́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. безтямний — Нестямний, несамовитий, ОЧМАНІЛИЙ, р. безумний; (потяг) НЕЗДОЛАННИЙ.  Словник синонімів Караванського
5. безтямний — -а, -е. 1》 Який утратив самовладання, розуміння, свідомість. || Який виявляє ознаки нестями; нестямний. || Викликаний великим збудженням; несамовитий. || Викликаний алкогольним, наркотичним сп'янінням. 2》 перен. Надзвичайно сильний, величезний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. безтямний — 1. зомлілий, знепритомлений, непритомний, нечутливий 2. нетямкий, некмітливий, дурний, дурноватий, див. безтолковий  Словник чужослів Павло Штепа
7. безтямний — див. дурний  Словник синонімів Вусика
8. безтямний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (про зовнішній вигляд, вираз обличчя, рухи і т. ін. — у якому відсутня осмисленість), БЕЗМИ́СНИЙ зах., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ІДІОТИЧНИЙ підсил. розм., рідше.  Словник синонімів української мови
9. безтямний — Безтя́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. безтямний — БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, розуміння, свідомість. Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (Фр.  Словник української мови в 11 томах
11. безтямний — Безтямний, -а, -е 1) Безсмысленный. Желех. 2) Несообразительный, непонятливый.  Словник української мови Грінченка