безтямний —
-а, -е. 1》 Який утратив самовладання, розуміння, свідомість. || Який виявляє ознаки нестями; нестямний. || Викликаний великим збудженням; несамовитий. || Викликаний алкогольним, наркотичним сп'янінням. 2》 перен. Надзвичайно сильний, величезний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безтямний —
1. зомлілий, знепритомлений, непритомний, нечутливий 2. нетямкий, некмітливий, дурний, дурноватий, див. безтолковий
Словник чужослів Павло Штепа
безтямний —
БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, розуміння. Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (І. Франко); Безтямний, розгублений, він просив побілілими губами .. передати привіт (І.
Словник української мови у 20 томах
безтямний —
БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (про зовнішній вигляд, вираз обличчя, рухи і т. ін. — у якому відсутня осмисленість), БЕЗМИ́СНИЙ зах., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ІДІОТИЧНИЙ підсил. розм., рідше.
Словник синонімів української мови
безтямний —
Безтя́мний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безтямний —
БЕЗТЯ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, розуміння, свідомість. Довго потім він ходив по своїм покою, безтямний, мов одурілий від того, що бачив і чув того вечора (Фр.
Словник української мови в 11 томах