безугавно
БЕЗУГА́ВНО. Присл. до безуга́вний.
Тут безугавно день і ніч вода біжить (Сл. Гр.);
Річ старої безугавно, безперестанно лилася (Мирний, IV, 1955, 145);
Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами.., а постійно й безугавно (Смолич, Світанок.., 1953, 385).
Словник української мови (СУМ-11)