безхмарний
БЕЗХМА́РНИЙ, а, е.
1. Не закритий або не вкритий хмарами.
Сонечко гріло, як і вчора, небо синіло в високості чисте, безхмарне (Коцюб., І, 1955, 133).
2. перен. Нічим не затьмарений; радісний, щасливий.
[Петро:] І хочеться мені, щоб життя твоє безхмарним було, як оце небо, і радостей тобі було, як оцих зірок (Собко, П’єси, 1958, 299);
Безхмарна юність проліта, Надходять зрілості літа (Уп., Вірші.., 1957, 77).
Словник української мови (СУМ-11)