безхмарний
БЕЗХМА́РНИЙ, а, е.
1. Не закритий хмарами; чистий, ясний, світлий (звичайно про небо).
Сонечко гріло, як і вчора, небо синіло в високості чисте, безхмарне (М. Коцюбинський);
Є пустелі, над якими неподільно панує сонце і висить безхмарне небо (з навч. літ.);
Безхмарний день;
* У порівн. Він [справедливий] буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощу! (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. перен. Нічим не затьмарений; радісний, щасливий.
[Петро:] І хочеться мені, щоб життя твоє безхмарним було, як оце небо, і радостей [радощів] тобі було, як оцих зірок (В. Собко);
Безхмарна юність проліта, Надходять зрілості літа (М. Упеник);
Яким далеким, ідилічно безхмарним видавався нам той дочорнобильський світ – спокійний, неквапливий, самовпевнений (Ю. Щербак).
Словник української мови (СУМ-20)