безцеремонно
БЕЗЦЕРЕМО́ННО. Присл. до безцеремо́нний.
Вона взяла мене безцеремонне під руку, і ми пішли алеєю до моєї хати! (Коб., III, 1956, 137);
Шухновський безцеремонне дістав товстими пальцями ще дві грудки [цукру], опустив у мою склянку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 22).
Словник української мови (СУМ-11)