безцеремонний
БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. Який не додержується правил пристойності, ввічливості; надто розв’язний.
— А як тебе забавляють його [Боккаччо] комічні оповідання, в яких він такий безцеремонний (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 393);
// Який не відповідає правилам пристойності, ввічливості.
Леся вибігла назустріч машиністці, але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Вільде, На порозі, 1955, 55);
Монополісти всіляко спрямовують свої урядові й пропагандистські апарати на безцеремонне втручання у внутрішні справи інших країн (Рад. Ук., 18.VIІ 1956, 1).
Словник української мови (СУМ-11)