безцеремонний
БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е.
Який не дотримується правил пристойності, ввічливості; надто розв'язний.
– А як тебе забавляють його [Боккаччо] комічні оповідання, в яких він такий безцеремонний (Микола Чернявський);
// Який не відповідає правилам пристойності, ввічливості.
Природний такт і черезмірна [надмірна] делікатність утримували її від такої безцеремонної і уїдливої нав'язи, на яку здібна була Майя (М. Хвильовий);
Леся вибігла назустріч машиністці [друкарці], але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)