1. Словник української мови в 11 томах

безцеремонний

БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. Який не додержується правил пристойності, ввічливості; надто розв’язний.

— А як тебе забавляють його [Боккаччо] комічні оповідання, в яких він такий безцеремонний (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 393);

// Який не відповідає правилам пристойності, ввічливості.

Леся вибігла назустріч машиністці, але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Вільде, На порозі, 1955, 55);

Монополісти всіляко спрямовують свої урядові й пропагандистські апарати на безцеремонне втручання у внутрішні справи інших країн (Рад. Ук., 18.VIІ 1956, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безцеремонний — безцеремо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безцеремонний — Нецеремонний, зухвалий, нахабний, БЕЗПАРДОННИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. безцеремонний — -а, -е. Який не додержується правил пристойності, ввічливості; надто розв'язний. || Який не відповідає правилам пристойності, ввічливості. Безцеремонна поведінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безцеремонний — БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. Який не дотримується правил пристойності, ввічливості; надто розв'язний. – А як тебе забавляють його [Боккаччо] комічні оповідання, в яких він такий безцеремонний (Микола Чернявський); // Який не відповідає правилам пристойності... Словник української мови у 20 томах
  5. безцеремонний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
  6. безцеремонний — НАХА́БНИЙ (про людину — який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. — не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. безцеремонний — Безцеремо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)