безцінний

БЕЗЦІ́ННИЙ, а, е.

1. Якому не можна скласти ціпи; дуже цінний, дуже дорогий.

Приносить він безцінний дар, і люди звуть його — Шахтар (Уп., Вірші.., 1957, 153);

Тепер він бачив, що ця дівчина — безцінний самородок, її голос — чудовий дар природи (Донч., III, 1956, 105).

2. перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь.

Чистота душевна й фізична, властива їй, відчувалася на передньому краї, як безцінний подих вітчизни — родини, товаришів, друзів (Ю. Янов., II, 1954, 9);

// Любий, коханий.

[Шалімов:] Любуша! Рідна моя дівчинка!..Рідна, безцінна, кохана (Коч., II, 1956, 52).

Значення в інших словниках

1. безцінний — (який має дуже високу ціну) коштовний, дорогий, дорогоцінний.  Словник синонімів Полюги
2. безцінний — безці́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безцінний — Коштовний, дорогий, сов. дорогоцінний, обр. якому не скласти ціни.  Словник синонімів Караванського
4. безцінний — [беиз(')ц’ін:ией і беис(')ц’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
5. безцінний — -а, -е. 1》 Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже дорогий. 2》 перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь. || Любий, коханий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. безцінний — БЕЗЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже дорогий. Тепер він бачив, що ця дівчина – безцінний самородок, її голос – чудовий дар природи (О. Донченко). 2. перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
7. безцінний — ДОРОГИ́Й (який багато коштує, має високу ціну), КОШТО́ВНИЙ, НЕДЕШЕ́ВИЙ, ЦІ́ННИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ, НЕОЦІ́ННИЙ рідше, НА ВАГУ́ ЗО́ЛОТА підсил., БАГА́ТИЙ розм., КОШТОВИ́ТИЙ заст.; ДО́БРИЙ розм., заст. (про намисто).  Словник синонімів української мови
8. безцінний — Безці́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. безцінний — Безцінний, -а, -е Не имѣющій цѣнности. Желех.  Словник української мови Грінченка