безцінний —
(який має дуже високу ціну) коштовний, дорогий, дорогоцінний.
Словник синонімів Полюги
безцінний —
безці́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
безцінний —
Коштовний, дорогий, сов. дорогоцінний, обр. якому не скласти ціни.
Словник синонімів Караванського
безцінний —
-а, -е. 1》 Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже дорогий. 2》 перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь. || Любий, коханий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безцінний —
БЕЗЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже дорогий. Тепер він бачив, що ця дівчина – безцінний самородок, її голос – чудовий дар природи (О. Донченко). 2. перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь.
Словник української мови у 20 томах
безцінний —
ДОРОГИ́Й (який багато коштує, має високу ціну), КОШТО́ВНИЙ, НЕДЕШЕ́ВИЙ, ЦІ́ННИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ, НЕОЦІ́ННИЙ рідше, НА ВАГУ́ ЗО́ЛОТА підсил., БАГА́ТИЙ розм., КОШТОВИ́ТИЙ заст.; ДО́БРИЙ розм., заст. (про намисто).
Словник синонімів української мови
безцінний —
Безці́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безцінний —
БЕЗЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому не можна скласти ціпи; дуже цінний, дуже дорогий. Приносить він безцінний дар, і люди звуть його — Шахтар (Уп., Вірші.., 1957, 153); Тепер він бачив, що ця дівчина — безцінний самородок, її голос — чудовий дар природи (Донч.
Словник української мови в 11 томах
безцінний —
Безцінний, -а, -е Не имѣющій цѣнности. Желех.
Словник української мови Грінченка