безумовний —
-а, -е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. || Незаперечний, безсумнівний. Безумовна нерівність мат. — нерівність, правильна для всіх допустимих значень змінних, що входять у цю нерівність. Безумовний рефлекс фізіол. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безумовний —
БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. Безумовний демократизм робить необхідною відмову від радикалізму (з газ.); // Незаперечний, безсумнівний. Кофеїн у каві та чаї має безумовну мутагенну активність (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
безумовний —
БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
безумовний —
Безумо́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безумовний —
БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повніти, беззастережний. Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагав безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209); // Незаперечний, безсумнівний.
Словник української мови в 11 томах
безумовний —
Безумовний, -а, -е Безусловный.
Словник української мови Грінченка