безумовний
БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е.
Нічим не обмежений; повний, беззастережний.
Безумовний демократизм робить необхідною відмову від радикалізму (з газ.);
// Незаперечний, безсумнівний.
Кофеїн у каві та чаї має безумовну мутагенну активність (з наук. літ.);
Маленькі села одержали чорну мітку безперспективних і підлягали безумовній ліквідації (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)