безумовний
БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повніти, беззастережний.
Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагав безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209);
// Незаперечний, безсумнівний.
Для Енгельса безумовною б вимога до перекладу — зберігати в ньому "силу вислову оригіналу" (Мовозн., VII, 1949, 14).
∆ Безумо́вний рефле́кс, фізл. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого.
Безумовні рефлекси створювалися протягом тривалого періоду розвитку даного виду тварин (Наука.., 11, 1958, 31).
Словник української мови (СУМ-11)